Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 904/955/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2014р. у справі №904/955/14 господарського судуДніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" треті особи 1) ТОВ "Мілм" 2) публічне акціонерне товариство "Кредобанк" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третіх осіб зобов'язання вчинити певні дії не з'явився Яценко О.С.дов. № 132 від 24.12.2013 1) не з'явився 2) не з'явився В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" за участю третіх осіб: ТОВ "Мілм" та Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" про зобов'язання ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" направити до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції повідомлення про вилучення обтяження № 8688066 від 30.04.2009 з Державного реєстру іпотек та обтяження № 8687861 від 30.04.2009 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо предмета іпотеки по договору іпотеки № 025/09-1 від 30.04.2009, укладеному між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого виступає ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та ТОВ "Лідер", а саме: магазин "Застава" літ. А-1, площею 91,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Архімеда, 1.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 (суддя Дубінін І.Ю.) в задоволенні позову відмовлено, оскільки заборгованість за основним зобов'язанням хоча і підтверджена судовим рішенням, однак на момент розгляду справи реально не погашена, відтак основне зобов'язання не припинилось і нема підстав вважати, що припинилась і іпотека, укладена в забезпечення основного зобов'язання згідно ст.17 Закону України "Про іпотеку".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 (головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Павловський П.П.,Науменко І.М.) за апеляційною скаргою ТОВ "Лідер" Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014 скасоване та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені повністю.

Постанова апеляційного суду вмотивована посиланням на судове рішення у справі № 904/1261/13-г від 25.09.2013, яким основну заборгованість стягнуто з ТОВ "Мілм", а у зверненні стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно ТОВ "Лідер" відмовлено, відтак іпотека є припиненою. Також уклавши договір факторингу із ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", ПАТ "Кредобанк" отримав частково погашення кредиту від фактора, що також є підставою для припинення іпотеки, наданої в забезпечення повернення кредиту.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на невірне застосування судами норм матеріального права, просить Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 скасувати та залишити в силі Рішення господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційна скарга обґрунтована невірним застосуванням ст.17 Закону України "Про іпотеку", договір іпотеки не є припиненим, оскільки позивач не отримав виконання основного зобов'язання, а договір факторингу є чинним.

Заслухавши присутнього представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Лідер" на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.1997 придбало об'єкт нерухомого майна, а саме: магазин "Застава" літ. А-1, загальною площею 91,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Архімеда, 1. Договір купівлі-продажу від 25.11.1997 ТОВ "Лідер" зареєструвало в КП "МБТІ" під реєстровим № 743-9.

23 квітня 2009 року між ВАТ "Кредобанк" (правонаступником якого виступає Публічне акціонерне товариство "Кредобанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілм" укладено кредитний договір № 003/09-К.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 30.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер" та ВАТ "Кредобанк" укладено договір іпотеки № 025/09-1, відповідно до якого ТОВ "Лідер" надав в іпотеку нерухоме майно - магазин "Застава" літ. А-1, площею 91,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Архімеда, 1.

Цей договір іпотеки забезпечує виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Мілм" та вимог іпотекодержателя за кредитним договором № 003/09-К від 23.04.2009, укладеного між ВАТ "Кредобанк" та ТОВ "Мілм", а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі ("основне зобов'язання") (п.1.1. іпотечного договору).

Згідно Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис № 8688066 на підставі вказаного іпотечного договору, за яким іпотекодержателем є ВАТ "Кредобанк".

До Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна також внесено реєстраційний запис № 8687861 про заборону відчуження об'єкту нерухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілм" на протязі 2009-2013 років свої зобов'язання по кредитному договору не виконувало належним чином.

29 листопада 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" укладено договір факторингу, згідно якого відбулася уступка права вимоги за кредитним договором № 003/09-К від 23.04.2009, який було укладено між ВАТ "Кредобанк" та ТОВ "Мілм".

Відповідно до договору факторингу ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" набув прав кредитора по відношенню до ТОВ "Мілм".

Крім того, 16 грудня 2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" було укладено договір уступки права вимоги за договором іпотеки № 025/09-1 від 30.04.2009, укладеним між ТОВ "Лідер" та ВАТ "Кредобанк".

У лютому 2013 року ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області ( справа №904/1261/13-г) з позовом одночасно до ТОВ "Мілм про стягнення суми боргу 29789289,68 грн. за кредитним договором № 003/09-К від 23.04.2009 та ТОВ "Лідер" про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно ТОВ "Лідер" магазин "Застава" літ. А-1, загальною площею 91,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Архімеда, 1.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 по справі № 904/1261/13-г за апеляційною скаргою ТОВ "Лідер" частково скасовано Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013, залишено стягнення з ТОВ "Мілм" суми боргу 29789289,68 грн., а в позові до ТОВ "Лідер" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - магазин "Застава" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" відмовлено. Вищий господарський суд України повернув касаційну скаргу скаржнику без розгляду. Дане рішення суду набрало законної сили.

ТОВ "Лідер" на адресу ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" 14.10.2013 направлено заяву з вимогою направити повідомлення до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про вилучення обтяження з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо предмету іпотеки за договором іпотеки № 025/09-1 від 30.04.2009 та обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

13.01.2014 відповідачем на адресу позивача надіслано листа з відмовою виконати вимоги ТОВ "Лідер" в зв'язку з відсутністю законних підстав, що і стало підставою для даного позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" направити до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції повідомлення про вилучення обтяження з Державного реєстру іпотек та обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо предмета іпотеки по договору іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

ТОВ "Лідер" в обґрунтування позовних вимог посилається на частину 9 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" яка встановлює, що державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом 5 робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмові вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Судом першої інстанції встановлено, що іпотека не припинена, оскільки строк дії договору іпотеки не закінчився, а основне зобов'язання не припинене також згідно статті 599 Цивільного кодексу України, тобто заборгованість за основним зобов'язанням хоча і підтверджена судовим рішенням, але на момент розгляду справи не погашена. Таким чином, підстави для внесення відповідних даних до Держреєстрів відсутні, то і позовна вимога про зобов'язання подати до реєстраційної служби заяви для виключення записів є безпідставною, адже така подача здійснюється лише при припиненні іпотеки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позовних вимог, а саме зобов'язання ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" направити до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції повідомлення про вилучення обтяження № 8688066 від 30.04.2009 з Державного реєстру іпотек та обтяження № 8687861 від 30.04.2009 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо предмета іпотеки по договору іпотеки № 025/09-1 від 30.04.2009, апеляційний господарський суд підставно виходив з того, що законодавством передбачено можливість забезпечення належного та повного виконання взятого на себе зобов'язання шляхом передання в іпотеку нерухомого майна іпотекодавцем, яким може виступати як боржник за зобов'язанню так і інша третя особа.

Положенням ст. 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Сутність договору факторингу полягає в тому, що суб'єкт цивільних правовідносин (кредитор) маючи боржника, який з тих чи інших причин не сплачує належні першому кошти, все ж таки ці кошти отримує, хоча і не від боржника, а від третьої особи, шляхом укладання з нею договору факторингу.

На цих підставах суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з моментом переходу прав до нового кредитора - відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції", ПАТ "Кредобанк" втратило права вимоги за договором іпотеки у зв'язку з реалізацією основного зобов'язання по договору факторингу, в забезпечення якого було укладено іпотеку.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Національний банк України у листі від 19.07.2010 № 18-113/3571-12369 роз'яснив порядок відступлення банком права грошової вимоги до власних клієнтів за кредитними договорами факторинговим компаніям, а саме: відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512, статті 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Якщо за умовами договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі в нього фактором грошової вимоги, то фактор здобуває право на всі суми, що він одержить від боржника на виконання вимоги.

Як на підставу для припинення договору іпотеки суд апеляційної інстанції послався на Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 р. у справі №904/1261/13-г, якою стягнуто з ТОВ "Мілм" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" заборгованість за кредитним договором №003/09-Л від 23.04.2009 в сумі 29789289,68 грн. та відмовлено в позові до ТОВ"Лідер" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: магазин "Застава", оскільки кредитор вибрав форму погашення основної заборгованості шляхом стягнення грошових коштів з боржника за кредитним договором.

Приймаючи постанову від 25.09.2013 р. у справі № 904/1261/13-г, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно зі стягненням заборгованості за кредитним договором є подвійним стягненням заборгованості на користь кредитора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Рішення суду про стягнення суми боргу та відсотків не є реальним виконанням основного зобов'язання і не є підставою для припинення іпотеки.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Отже, іпотекодержатель має права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням також і за рахунок іпотеки.

Покладаючи в основу рішення висновок про подвійне стягнення, апеляційний суд не врахував, що за змістом ст.33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст.599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному, про що зазначено у Постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі №922/3658/13.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що 29.11.2011 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" було укладено договір факторингу, за умовами якого відбулася уступка права вимоги за кредитним договором № 003/09-К від 23.04.2009.

І лише 16.12.2011 між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" було укладено договір уступки права вимоги за договором іпотеки, який було укладено в якості забезпечення виконання зобов'язань за згаданим кредитним договором.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не передавши права за договором іпотеки новому кредиторові при передачі прав за основним зобов'язанням, іпотека припинилась, оскільки відносно ПАТ "Кредобанк" припинилось основне зобов'язання. У зв'язку з припиненням основного зобов'язання для ПАТ "Кредобанк", укладення лише 16.12.2011 договору про уступку права вимоги за договором іпотеки, ТОВ "Лідер" не несе юридичних зобов'язань перед ТОВ "Фінансовою компанією "Приватні інвестиції".

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки законодавчо не визначено, протягом якого часу після укладення договору факторингу може бути укладено договір про уступку права вимоги за договором іпотеки. В той же час за договором факторингу до фактора переходять всі права банку за кредитним договором, в тому числі і забезпечення виконання.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявності підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", оскільки судом першої інстанції було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а натомість суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права та скасував обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Судові витрати, понесені заявником за розгляд касаційної скарги, у відповідності із ст.49 ГПК України у зв'язку із задоволенням касаційної скарги покладаються на позивача ТОВ "Лідер".

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2014р. у справі №904/955/14 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2014р. у справі №904/955/14 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Приватні інвестиції" 853,00 ( вісімсот п'ятдесят три ) грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова